Ви можете нас знайти за адресою м. Харків пр. Любові Малої, 2-а

logo2.png

Державна установа
“Нацiональний iнститут терапії iменi Л.Т.Малої Національної академії медичних наук України”

logo3.jpg

Любов Трохимівна Мала

(13.01.1919-14.04.2003)

Любов Трохимівна МалаЛюбов Трохимівна Мала

Розвиток української терапевтичної школи в другій половині XX століття безпосередньо пов'язано з ім'ям академіка НАН України, Академії медичних наук (АМН) України, Російської АМН, Героя Соціалістичної Праці, Героя України, засновника і першого директора Національного інституту терапії НАМН України Любов Трохимівни Малої.

Життєвий шлях академіка Л.Т. Малої, який внесений до багатьох біографічних видань і енциклопедій, вражає навіть в стислому викладі: Лауреат Державної премії СРСР (1980), премії ім. М.Д. Стражеска (1983, 1997), премії ім. П.І. Шатілова (1981, 1983, 1987), премії ім. С.І. Вавілова (1989), академічної премії з клінічної медицини АМН України (1995, 2000). Л.Т. Мала була удостоєна орденів Трудового Червоного Прапора (1960), Богдана Хмельницького III ступеня (1995), Ярослава Мудрого V ступеня (1998), ордена Держави і Золотої медалі Польської академії медичних наук (1999); удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці і Золотої медалі «Серп і Молот» (1979); Героя України із врученням «Ордена Держави» (1999), ордена «Золота зірка» (2003), ордени Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), 14 медалями. За цикл фундаментальних праць з кардіології «Дослідження фундаментальних механізмів дії оксиду азоту на серцево-судинну систему, як основу патогенетичного лікування її захворювань» Л.Т. Мала була посмертно удостоєна Державної премії України (2003). Наукова і суспільна діяльність академіка Л.Т. Малої отримала світове визнання. Так, Біографічний інститут США в 1996 р. удостоїв Л.Т. Малу почесним званням «Людина року» і нагородив «Міжнародним культурним дипломом шани» (1997). Міжнародний Європейський біографічний центр (Кембридж, Великобританія) з 1998 р. включає її ім'я у видання «2000 видатних учених XX століття». Академік Л.Т.Мала з листопада 1997 р. — заступник генерального директора Міжнародного біографічного Центру в Європі (Кембрідж, Великобританія), член Міжнарідної асоціації інтерністів (1997), дійсний член Міжнародного товариства з кардіоваскулярної фармакотерапії (1993), член Міжнародного товариства з артеріальної гіпертонії(1997). Академік Л.Т. Мала — засновник могутньої сучасної школи терапевтів і кардіологів, автор понад 700 наукових праць, 32 монографій. Серед них: «Рак легкого» (1965), «Ишемическая болезнь сердца у молодых» (1978), «Микроциркуляция в кардиологии» (1977), «Инфаркт миокарда» (1981), «Хроническая недостаточность кровообращения» (1994), «Лечения болезней сердца и сосудов» (1982), «Ритмы сердца» (1993), «Хроническая недостаточность кровообращения» (1994), «Сердечные гликозиды» (1996), «Эндотелиальная дисфункция при патологии сердечно-сосудистой системы» (2000), «Терапия» (2001), «Хроническая сердечная недостаточность» (2002). Наукові розробки Л.Т. Малої захищені 25 охоронними документами, 5 авторськими свідоцтвами, 20 патентами України та інших країн. Під її керівництвом захистили дисертації 36 докторів і 188 кандидатів медичних наук. Впродовж більше ніж 30 років (1972-2003) Л.Т. Мала була неззмінним головою Спеціалізованої вченої ради з присудження вчених ступенів (з терапії, кардіології та педіатрії) при Харківському медичному інституті(ХМІ), згодом перейменований у Харківський державний медичний університет (ХДМУ).

Любов Трохимівна Мала народилася 13 січня 1919 р. в селі Копані Оріхівського району Запорізької області в сім'ї Трохима Євдокимовича і Катерини Григорівни. У 30-х роках ХХ ст. батько Л.Т. Малої перевозить сім'ю в місто, щоб поліпшити матеріальне положення і дати дітям освіту. Вирішивши присвятити себе медицині, з 1933—1938 рр. Л.Т. Мала навчалась на лікувальному факультеті ХМІ. У ті роки в інституті читали лекції професори Д.О. Альперн, І.Р.Брауде, І.Й. Файншмідт, В.М. Жаботинський, П.Л. Шупик і інші. В 19 років Любов Трохимівна отримала диплом лікаря. Свій трудовий шлях розпочала лікарем амбулаторії і лікарні села Петровеньки Краснолучанського району Ворошиловградської (сьогодні Луганської) області (1938-1941). В період Великої Вітчизняної війни майбутній академік з червня 1941 р. по вересень 1946 р. знаходилася в рядах Радянській Армії, з 1941 р. до 1943 р. — у складі військ діючих Південного, Північно-Кавказького і Закавказького фронтів. У ці роки Л.Т. Мала — військовий лікар, заступник начальника сортувального шпиталю, евако-шпиталів № 1602 і № 3416, заступник начальника лікувального відділу Харківського військового округу. За військово-медичні заслуги була нагороджена медалями «За бойові заслуги», «За участь в героїчній обороні Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні». Після війни в 1946—1949 рр. Л.Т. Мала — клінічний ординатор, в 1949—1952 рр. — асистент, в 1952—1954 рр. — докторант, в 1954—1955 рр. — доцент кафедри терапії. Вчителем і наставником Л.Т. Малої був учень академіка М.Д. Стражеска професор Соломон Якович Штейнберг (1891-1968) — видатний терапевт з широким діапазоном наукових інтересів (від питань патогенезу, діагностики і лікування серцево-судинної та ендокринної патології до досліджень функціональних показників серця, створення нових медичних приладів).

За спогадами Любові Трохимівни, це був талановитий вчений, прекрасний, гуманний лікар; вимоглива, але мудра, справедлива і щира людина. «Я глубоко уважала и искренне любила моего учителя. Можно без преувеличения сказать, что в моей творческой судьбе ему принадлежит большая роль. Истинный учитель проживает две жизни — свою жизнь и жизнь своего ученика. В С.Я. Штейнберге было развитым это чувство — жить жизнью своих учеников, понимать их, помогать, давать мудрые советы» — говорила згодом Л.Т. Мала. В 1950 р. Л.Т. Мала захистила кандидатську дисертацію на тему «Туберкулінодіагностіка в клініці внутрішніх хвороб», в 1954 р. — докторську дисертацію «Про зміни серцево-судинної системи при туберкульозі». Дійсний член АМН СРСР, член Президії Міжнародних товариств терапевтів і кардіологів, лауреат міжнародної премії «Золотий стетоскоп» професор О.Л. М’ясников писав про значущість докторської дисертації Л.Т. Малої: «Можно определенно сказать, что ни в отечественной, ни в зарубежной медицинской литературе подобной работы, выполненной столь тщательно и широко, не имеется». За видатні досягнення в області терапії та кардіології пам'ятним «Золотим стетоскопом» в кінці ХХ століття була нагороджена і академік Л.Т. Мала. З 1955 р. Л.Т. Мала — професор, а з 1961 р. і до кінця життя — завідуюча кафедрою госпітальної терапії ХМІ, зараз — ХНМУ. Основними напрямами наукової діяльності академіка Л.Т. Малої після робіт в області фтизіатрії стають терапія та кардіологія. Свою діяльність вона присвятила вивченню особливостей серцево-судинної системи при атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, гіпертонічної хвороби, гострого інфаркта міокарда, серцевої недостатності; дослідженням пресорних і депресорних систем нейрогуморальної регуляції організму при захворюваннях внутрішніх органів; фундаментальним дослідженням в кардіології, гастроентерології, нефрології, пульмонології, клінічній фармакотерапії.

Монографії Л.Т.Малої стали «настільними» для багатьох поколінь лікарів і отримали високу оцінку вчених зі світовими іменами. Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і державної премій, академік АМН СРСР, заслужений діяч науки РРФСР професор Є.М. Тарєєв писав про монографію Л.Т.Малої «Ишемическая болезнь сердца у молодых»: «...постичь такого владения предметом и совершенства изложения, простоти, доходчивости, кратких формулировок при полной убедительности, каких удалось Вашему таланту, думаю, никому из современных наших кардиологов невозможно». За монографії «Инфаркт миокарда» і «Сердечные гликозиды» Л.Т.Мала за життя удостоєна іменних премій корифеїв вітчизняної медицини — С.П. Боткіна, М.Д. Стражеска, С.І. Вавілова, П.І. Шатілова. Наукова та суспільна діяльність Л.Т. Малої знайшли загальнодержавне визнання: член-кореспондент АМН СРСР (1967); заслужений діяч науки і техніки України (1968); дійсний член АМН СРСР (1974); дійсний член РАМН (1991); дійсний член НАН України (1992); ініціатор заснування АМН України та її дійсний член (1993).

Академік Л.Т. Мала була не тільки відомим вченим, прекрасним клініцистом, але й найбільшим організатором охорони здоров'я в Харківському регіоні. Так, Л.Т. Мала перша в Україні у 70-і рр. ХХ століття впровадила в практику систему поетапного лікування хворих з інфарктом міокарда (стаціонарний, санаторно-курортний і амбулаторно-поліклінічний етапи). За ініціативою Л.Т. Малої в структуру кардіологічної допомоги населенню м.Харкова були введені кардіологічні бригади швидкої допомоги, реабілітаційні відділення в лікарнях, приміський кардіологічний санаторій. У 1984 р. під керівництвом Л.Т. Малої вперше у Харківському регіоні в умовах відділень реанімації хворим з інфарктом міокарда стали проводити системний тромболізис препаратом стрептазою. Смертність від інфарктом міокарда в клініках нашого міста у ці роки була вдвічі менше ніж в цілому по Україні. Вихована на знаменитих традиціях терапевтичної школи академіка М.Д. Стражеска і Харківської терапевтичної школи (проф. А.Х. Ковалів, П.І. Шатілов, К.Г. Георгіївський, В.М. Коган-Ясний і ін.), Л.Т. Мала зуміла створити і свою наукову школу.

Для того, щоб забезпечити вже існуючу структуру терапевтичної допомоги в Східному регіоні України єдиним методологічним і організаційним керівництвом, в 1986 р. збулася її мрія і справа всього життя — організований Харківський НДІ терапії на базі філіалу Київського НДІ кардіології імені акад. М.Д. Стражеска. В інституті, окрім вже існуючих палат кардіологічного профілю, відкриваються відділення гастроентерології, пульмонології, нефрології. Сьогодні Інститут терапії з честю носить ім’я його засновника і першого директора академіка НАН і НАМН України, РАМН Любові Трохимівни Малої.

Померла Л.Т. Мала 14 квітня 2003 р. після важкої нетривалої хвороби на 85-у році життя. Похована на алеї Героїв на 2-м кладовищі в р. Харкові, де в 2004 р. був встановлений бронзовий бюст великому терапевту. Меморіальні пам'ятні дошки академіку Л.Т. Малой встановлені на фасадах ГУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малой НАМН України» і Харківського національного медичного університету. З метою увічнення пам'яті Любов Трофімовни розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 9.04.2004 р. Інституту терапії АМН України привласнено ім'я Л.Т. Малої, а в 2017 році у Харкові її ім’ям названо проспект “Любові Малой», на якому розташовано Національний інститут терапії імені Л.Т.Малой НАМН України. Учні академіка Л.Т. Малой сталі відомими ученими, організаторами і керівниками медичної науки і практичної охорони здоров'я, директорами наукових закладів, завідують кафедрами в Харківському, Запорізькому, Сумському, Тернопільському, Ашгабадськом, Ташкентському, Луганськом, Алма-Атінськом, Кишинівському і інших медичних інститутах. В числі аспірантів і клінічних ординаторів кафедри, якою завідувала Л.Т. Мала, були лікарі з Німеччини, Ірану, Палестини, Лаосу, Йемену, Лівану, Сірії, В'єтнаму, Колумбії, непалу, Йорданії і інших країн.

«Силы жить и работать мне дает любовь к избранной специальности, сознание того, что моя жизнь и работа проходят во благо Человечества….»

Академік Л.Т. Мала

Академік Л.Т.Мала 1999р.Академік Л.Т.Мала 1999р.

Мала Л.Т. з академіками в Інституті терапії (1999р.)Мала Л.Т. з академіками в Інституті терапії (1999р.)

На церемонії вручення відзнаки «Почесний громадянин міста Харкова» (1999р.)На церемонії вручення відзнаки «Почесний громадянин міста Харкова» (1999р.)

Малая для сайта html m44f088b9Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь академіка Л.Т. Малої на на фасаді головного корпусу Харківського національного медичного університету в якому вона працювала з 1946 по 2003 рр. (14 квітня 2004 р.)

Робочій стіл Малої Л.Т.  у музею      Інституту.Робочій стіл Малої Л.Т. у музею Інституту.

stol02Робочій стіл Малої Л.Т. у музею Інституту.

Державна установа
“Нацiональний iнститут терапії iменi Л. Т. Малої
Національної академії медичних наук України”

Контакти:

(057) 370-28-18
(057) 373-90-67

Адреса:

61039 Україна,
м. Харків

пр. Любові Малої, 2-а