Ви можете нас знайти за адресою м. Харків пр. Любові Малої, 2-а

ІСТОРІЯ

Історія інституту

Корпус стаціонару інституту

Корпус стаціонару інституту

Історія Інституту терапії починається з 1980 року, коли був організований Республіканський кардіологічний диспансер, на базі якого у 1981 році було відкрито Філію Українського НДІ кардіології імені академіка М.Д. Стражеска. У 1986 році за розпорядженням Ради Міністрів СРСР у зв’язку з великою соціальною значимістю терапії, як основної галузі медичної науки і практики, філія була реорганізована в Харківський науково-дослідний інститут терапії, а у 1992 року – в Український науково-дослідний інститут терапії, з 2003 р. – Державна установа «Інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України». Ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання діяльності Інституту, його наукові та практичні досягнення в галузі терапії, вагомий внесок у розвиток охорони здоров’я, 25 квітня 2013 року указом президента України В. Януковичем, було надано статусу Національного.

З моменту створення Академії медичних наук (1993 р.), Інститут входить до системи НАМН України. Під час спільного засідання колегії МОЗ України та Президії НАМН України, яке відбулося 7 грудня 2012 р., прийнято рішення про створення 5 спільних наукових центрів МОЗ та НАМН України.

Відповідно до Розпорядження НАМН № 2-р від 21 лютого 2013 року місцем розташування керівництва Північно-Східного спільного наукового центру МОЗ та НАМН України визначено ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», м. Харків. Керівником у м. Харкові призначено академіка НАМН України Олександра Миколайовича Біловола.

Академік Л.Т. Мала

Академік Л.Т. Мала

Сьогодні Інститут терапії є науково-дослідним і клініко-діагностичним центром, що з честю носить ім’я його засновника і першого директора академіка НАН і НАМН України, РАМН Любові Трохимівни Малої. Це одна з провідних установ у системі Академії медичних наук і Міністерства охорони здоров’я України, де займаються фундаментальними і прикладними науковими дослідженнями в галузі терапії, розробкою методів оптимальної фармакотерапії основних захворювань серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, органів дихання, нирок, епідеміологією хронічних неінфекційних захворювань і оптимізацією їхньої багатофакторної профілактики.

З 2003 по 2012 рр. Інститут терапії очолював Бабак Олег Якович – доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Голова республіканської проблемної комісії «Терапія», Президент українського відділення Всесвітнього Товариства гастроентерологів, Віце-президент асоціації гастроентерологів України, член правління Президії Українського товариства терапевтів, Голова Харківського наукового товариства терапевтів. З квітня 2013 року Інститут очолила професор, доктор медичних наук Фадєєнко Галина Дмитрівна – Голова Харківського медичного товариства гастроентерологів, член Президії правління асоціації гастроентерологів та асоціації терапевтів України, секретар Українського відділення Всесвітньої асоціації гастроентерологів, член РПК «Терапія», заступник редактора професійних науково-практичних видань «Український терапевтичний журнал» та «Сучасна гастроентерологія ».

В Інституті працює 446 осіб, в тому числі 119 співробітників, які забезпечують науково-дослідницьку діяльність. Науковий потенціал установи складається з 10 докторів медичних наук, 49 кандидатів медичних наук, 5 кандидатів біологічних наук, 1 кандидата технічних наук, двоє – удостоєні почесного звання Заслуженого діяча науки і техніки України, троє – почесного звання Заслуженого лікаря України.

До складу Інституту входить 13 науково-дослідних відділів (відділ популяційних досліджень, відділ захворювань печінки та шлунково-кишкового тракту, відділ атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, відділ гострого інфаркту міокарда, відділ нефрології, відділ артеріальної гіпертонії, відділ кардіопульмонології, відділ клінічної фармакології та фармакотерапії, лабораторія експериментальної і клінічної морфології, відділ науково-організаційної роботи, відділ науково-медичної інформації з бібліотекою, лабораторія біохімічних і імуноферментних методів дослідження, відділ інженерно-технічного та метрологічного обслуговування), 10 клінічних відділень (відділення ішемічної хвороби серця, відділення реанімації та інтенсивної терапії, відділення гастроентерології, відділення гіпертензій та захворювань нирок, фізіотерапевтичне відділення, відділення функціональної та ультразвукової діагностики, рентгенологічне відділення, патологоанатомічне відділення, клініко-діагностична лабораторія, приймальне відділення), клініко-діагностичний терапевтичний центр, консультативна поліклініка, лабораторія діагностики та профілактики порушень серцевого ритму.

З моменту створення ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України» став однією з головних в СРСР установ з медичних проблем внутрішніх хвороб. В Україні Інститут є головною установою з терапії. Його унікальність складається у приоритетному вивченні поєднаної патології внутрішніх органів, що в останні роки стає приоритетною проблемою внутрішньої медицини.

Інститут має значні напрацювання з усіх напрямків діяльності:

  • вперше в Україні розроблена та опрацьована система поетапного лікування хворих на гострий інфаркт міокарду, яка включала спеціалізовані бригади швидкої допомоги, лікування в спеціалізованому інфарктному відділенні та в кардіологічному санаторії, завдяки чому смертність була знижена в 2 рази і досвід було впроваджено в систему охорони здоров’я держави;
  • вперше в Україні проведена тромболітична терапія хворим на гострий інфаркт міокарда;
  • пріоритетною в Україні була розроблена концепція ролі функціонального стану ендотелію в виникненні атеросклеротичних порушень;
  • уточнена роль оксиду азоту в патогенезі ішемічної хвороби серця;
  • досліджені імунозапальні механізми прогресування і маніфестації ішемічної хвороби серця та серцевої недостатності;
  • отримані нові дані про особливості патогенезу та лікування ішемічної хвороби серця при цукровому діабеті 2 типу;
  • вивчені механізми розвитку та способи корекції резистентності до аспірину;
  • вивчені гендерні та вікові особливості серцево-судинних захворювань;
  • уточнена роль маркеру некрозу Тропініну, мозкового натрійуретичного пептиду та шкали GRACE в прогнозуванні перебігу гострого інфаркту міокарда та виборі тактики лікування;
  • запропоновано спосіб прогнозування виникнення серцевої недостатності у хворих із різними формами гострого коронарного синдрому на підставі використання чутливого маркеру системного запалення неоптерину;
  • вперше в Україні отримано докази патогенетичної ролі імунної системи (інтерлейкінів-2 та -1, структурно-функціональних порушень мембран Т-лімфоцитів та стану гуморального імунітету) в формуванні гіпертонічної хвороби у людей та експериментальної гіпертензії у щурів;
  • розвинута концепція первинності мембранно-клітинних порушень у розвитку гіпертонічної хвороби;
  • встановлено специфічне патогенетичне місце порушень продукції цілої низки нейрогуморальних показників (простаноїди, опіоїдні та натрійуретичні пептиди, ендотелін-1, хімаза, нейропептид-, уротензин-ІІ), факторів росту (інсуліноподібний фактор росту-1, трансформуючий фактор росту-β1), гормонів жирової тканини (лептин, адіпонектин) в розвитку і прогресуванні гіпертонічної хвороби, серцевої недостатності, метаболічного синдрому, цукрового діабету та їх ускладнень;
  • розроблено ефективні методи лікування гіпертонічної хвороби на різних етапах її розвитку, вторинних гіпертензій, в тому числі при поєднанні із захворюваннями внутрішніх органів і способи профілактики у цих хворих серцево-судинних і ниркових ускладнень;
  • розроблено концепцію патогенезу артеріальної гіпертензії у хворих на діабетичну нефропатію на підставі вивчення ролі запальних механізмів, стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та показників ендотеліальної дисфункції, вивчені особливості ремоделювання серця, ниркової та церебральної гемодинаміки;
  • вперше проведено комплексне дослідження фенотипічних характеристик моноцитів і нейтрофілів, вмісту маркерів запалення, медіаторів адгезії та апоптозу й визначено взаємозв’язок цих патогенетичних чинників з функціональним станом нирок на різних стадіях діабетичної нефропатії та в динаміці лікування інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II та блокаторами альдостерону;
  • розроблено нову концепцію розвитку атеросклерозу у хворих на хронічну хворобу нирок на основі вивчення рівнів VЕ-кадгерину, фактору Віллебранта, рівню стабільних метаболітів оксиду азоту, та змін популяції моноцитів;
  • розроблено принципи профілактики та лікування атеросклерозу і судинних ускладнень у хворих на хронічні хвороби нирок на основі використання донаторів L-аргініну, омега-3-ненасичених кислот, антиоксидантних засобів, використання яких сприяло покращенню показників цілісності ендотелію та його NО-продукуючої здатності;
  • в результаті фармакогенетичних досліджень, вперше в Україні, виявлено групу хворих із серцевою недостатністю, що мають несприятливий прогноз на протязі короткочасного періоду (велика частота розвитку аритмогених ускладнень, повторних госпіталізацій) та резистентність до лікування β-блокаторами. Отримані дані є основою для індивідуальної корекції терапії хворих, з урахуванням їх фармакогенетичного профілю (поліморфізм генів β1-β2-адренорецепторів), що дозволить зменшити частоту розвитку ускладнень серцевої недостатності та небажаних ефектів лікарських засобів;
  • започатковано вивчення патогенетичних механізмів ХОЗЛ, клініко-функціональних особливостей перебігу захворювання у хворих на ХОЗЛ та наявністю коморбідних станів;
  • доведено важливу роль клітинних факторів та клітинно-медіаторних взаємодій у механізмах гіперреактивності бронхів при хронічному обструктивному захворюванні легенів;
  • досліджено взаємозв’язок поміж показниками легеневої мікроциркуляції і гемодинаміки, концентрацією лейкотриєнів, простацикліну і тромбоксану, прозапальних цитокінів, показників пошкодження ендотелію та ступенем тяжкості хронічного обструктивного захворювання легенів;
    Засідання Вченої Ради інституту
  • запропоновано діагностичний алгоритм виявлення легеневої гіпертензії та хронічного легеневого серця, впроваджено оригінальний метод кількісного аналізу морфофункціональних порушень з боку правого шлуночка при хронічному обструктивному захворюванні легенів та легеневій гіпертензії;
  • розроблено ранні діагностичні та прогностичні критерії позалегеневих проявів хронічного обструктивного захворювання легенів;
  • вивчена епідеміологічна ситуація відносно основних хронічних неінфекційних захворювань і їх факторів ризику в організованій та неорганізованій популяції м. Харкова;
  • виявлений внесок поведінкових, біологічних і соціальних факторів в розвиток хронічних неінфекційних захворювань;
  • реалізовані на практиці освітні програми для медичних працівників і населення щодо формування здорового способу життя, корекції факторів ризику;
  • останніми роками та до теперішнього часу проводиться проблемно-орієнтоване дослідження, що створює науково-технічну базу для реалізації масштабних проектів в області молекулярно-генетичних досліджень неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) і розвитку персоніфікованої медицини. Доведена асоціація розвитку НАЖХП з генетичним поліморфізмом гену рецептора адипонектину 1 типа (АВІРСЖ1) та продуктами його експресії, які відіграють ведучу роль в порушеннях вуглеводного, ліпідного гомеостазу та функційного стану печінки. Урахування генетичної схильності дозволило створити алгоритм ранньої діагностики НАЖХП, який дозволяє стратифікувати пацієнтів в залежності від тяжкості перебігу захворювання, прогнозувати варіанти перебігу захворювання та індивідуалізувати підхід до призначення профілактичних заходів.
  • проведено дослідження розповсюдженості та структури ГЕРХ у східному регіоні України, розроблено алгоритм ранньої діагностики цього захворювання, на підставі проведеного фармакоекономічного аналізу запропоновані шляхи оптимізації медикаментозної терапії хворих на ГЕРХ;
  • вперше в Україні проведено проспективне спостереження за хворими на хронічний атрофічний гастрит, асоційований з гелікобактерною інфекцією, доказана можливість індивідуалізації стандартної антигелікобактерної терапії, яка приводить до підвищення рівня ефективності ерадикації та попередженню розвитку прогресування атрофічного процесу в слизовій оболонці шлунка;
  • проведено дослідження патогенетичних механізмів розвитку та прогресування НАЖХП. Доведено, що НАЖХП є не тільки незалежним компонентом метаболічного синдрому. НАЖХП підвищує ризик виникнення серцево-судинних захворювань незалежно від інших предикторів, клінічна значущість НАЖХП полягає в значному прогресуванні атеросклеротичного ураження судин;
  • вивчено роль процесів фіброутворення в механізмах прогресування НАЖХП на тлі метаболічного синдрому за допомогою неінвазивних гематологічних маркерів (прямих і непрямих) фіброзу печінки. Це дозволяє провести своєчасне виявлення груп ризику розвитку прогресування захворювання та попередити формування печінково-клітинної недостатності.

Новими перспективними напрямками наукової та клінічної діяльності є:

  • подальше вивчення особливостей патогенезу, клінічного перебігу, діагностики та лікування поєднаної патології внутрішніх органів;
  • вивчення чинників хронізації і розробку методів ранньої діагностики, лікування та профілактики найбільш розповсюджених захворювань серцево-судинної системи, органів дихання, захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок з впровадженням отриманих результатів досліджень в практику охорони здоров’я;
  • створення єдиної методології профілактики раптової смерті;
  • вивчення поліморфізму генів-предикторів розвитку патології внутрішніх органів та чутливості до лікарських засобів;
  • розробка і впровадження єдиної методології наукових досліджень;
  • розробка і впровадження науково-організаційних форм інтегральної профілактики і терапевтичної допомоги населенню.

Завдання та функції Інституту:

Згідно з Уставом ДУ “Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України” та Положенням про клініку установи метою діяльності Інституту є організація та проведення фундаментальних і прикладних (в тому числі клінічних) досліджень в області хронічних неінфекційних захворювань внутрішніх органів, направлених на вирішення важливих наукових проблем в інтересах охорони здоров’я громадян регіону.

Основні задачі Інституту:

  • Проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень стосовно важливих проблем в області медичної науки, включаючи профілактику найбільш розповсюджених хронічних неінфекційних захворювань внутрішніх органів.
  • Наукове забезпечення розробки сучасної системи первинної та вторинної профілактики, ранньої діагностики та лікування захворювань пацієнтів терапевтичного профілю.
  • Наукова розробка нових медичних технологій на підставі вивчення генетичних, молекулярних, біохімічних методів діагностики захворювань внутрішніх органів.
  • Моніторування епідеміологічних показників хронічних неінфекційних захворювань внутрішніх органів в Україні.
  • Участь у науковому забезпеченні надання медичної допомоги при найбільш розпоширених хронічних неінфекційних захворюваннях.
  • Організаційно-методична робота, яка спрямована на вдосконалення надання медичної допомоги хворим терапевтичного профілю в областях України та впровадження результатів наукових досліджень у практичну охорону здоров’я.
  • Лікування та реабілітація хворих з хронічними неінфекційними захворюваннями внутрішніх органів.
  • Підготовка фахівців на етапі післявузівської освіти за профілем діяльності Інституту.
  • Наукове співробітництво з науковими організаціями та вищими навчальними закладами, в тому числі закордонними, за профілем діяльності Інституту.

Перспективні напрями розвитку наукових досліджень установи
на найближчі 3 роки:

  • проведення науково-дослідних робіт в напрямку ранньої діагностики та прогнозування перебігу хронічних неінфекційних захворювань на підставі комплексного вивчення змін метаболічних показників, біологічно активних субстанцій, вікових, гендерних особливостей, а також розповсюдженості частот алелей та генотипів поліморфних маркерів генів, що беруть участь у формуванні захворювань та передбачають його розвиток, з метою індивідуалізації профілактичних та лікувальних заходів.
  • створення та реалізація єдиної Програми моніторингу та модифікації факторів ризику основних хронічних неінфекційних захворювань (серцево-судинних, хвороб органів травлення, дихання, сечовидільної системи, цукрового діабету та ін.) на популяційному, сімейному та індивідуальному рівнях.
  • розробка єдиної методології та проведення досліджень з визначенням епідеміологічних показників, предикторів та факторів прогнозування основних неінфекційних захворювань (поширеності, розповсюдженості та ін.): серцево-судинної системи, органів травлення, дихання.
  • дослідження генетичного профілю пацієнта на хронічне неінфекційне захворювання та співставлення його з даними клінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження з метою ранньої діагностики генетично детермінованого ризику розвитку та прогресування серцево-судинного захворювання, органів травлення, дихання, сечовидільної системи, цукрового діабету та розробки схем профілактичних та лікувальних заходів для попередження розвитку патологічного процесу.
  • визначення генетичної залежності дії лікарських засобів при хронічних неінфекційних захворюваннях для персоніфікації медикаментозних втручань конкретного пацієнта.
  • визначення патогенетичних основ формування коморбідної патології,яка взаємно обтяжує перебіг захворювання, ініціює розвиток супутніх патологічних станів, погіршує прогноз та на цій підставі розробка принципово нових методів первинної та вторинної профілактики, що дозволить гальмувати чинники ризику маніфестації коморбідної патології та поліпшити якість життя хворих.
  • розробка програми профілактики раптової смерті на підставі оцінки електрофізіологічних особливостей міокарду та біохімічних маркерів, що визначаються як ризик-фактори станів, які погрожують життю хворого.

Для досягнення мети та виконання завдань відповідно до Статуту Інституту здійснюються такі види діяльності:

  • науково-дослідна та науково-консультаційна діяльність;
  • медична діяльність;
  • освітня діяльність з додаткової професійної освіти;
  • винахідницька і раціоналізаторська діяльність;
  • організаційно-методична діяльність;
  • проведення та участь у роботі конгресів, з’їздів, наукових і науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів і виставок, у тому числі міжнародних відповідно до профілю діяльності Інституту;
  • проведення клінічних досліджень лікарських засобів;
  • видавнича діяльність.

Співробітниками Інституту здійснюються:

  • фундаментальні та прикладні наукові дослідження, присвячені різним аспектам неінфекційних захворювань, виконуються дисертаційні дослідження, основні результати яких відображені в багатьох публікаціях в Українській та зарубіжній пресі;
  • розробка, апробація і впровадження нових методів і технологій профілактики, діагностики та лікування хронічних неінфекційних захворювань внутрішніх органів;
  • консультативна та лікувальна робота з профілактики, діагностики, лікування і реабілітації питань лікування пацієнтів терапевтичного профілю;
  • навчання в аспірантурі за спеціальностями «внутрішні хвороби»;
  • розробка нормативної та навчально-методичної документації з різних аспектів організації медичної допомоги хворим з неінфекційними захворюваннями;
  • організація науково-практичних конференцій, семінарів, майстер-класів з проблеми терапевтичної патології, в тому числі – щорічних всеукраїнських – в областях України.
  • у відповідному порядку виїзди в регіони України;
  • сумісно з Південно-Східним науковим Центром МОЗ та НАМН України проведення робочих нарад, семінарів на місцях з метою надання організаційно-методичної та науково-консультативної допомоги науковим та лікувальним закладам.

Інститут разом з профільною експертною комісією:

  • Проводить експертизу звітної документації з наукових досліджень відповідного профілю, що надійшла від організацій-виконавців за погодженням з вищими керівними установами, приймає участь в організації та проведенні прийняття кінцевої наукової продукції.
  • Організує рецензування матеріалів планування докторських та кандидатських дисертацій, інформаційно-методичних документів, що пропонуються до видання, проектів нормативних документів, що відносяться до галузі внутрішніх хвороб.
  • У встановленому порядку вносить пропозиції відносно розвитку зв’язків з зарубіжними країнами, ВООЗ, іншими міжнародними організаціями та установами, приймає участь в проведенні загальних наукових досліджень на двох- та багатосторонній основі.
  • Формує пропозиції відносно доцільності використання та впровадження найбільш важливих наукових досягнень в практику, проводить експертизу заявок, що надійшли для опублікування в Державному реєстрі нововведень.
  • За завданнями НАМН та МОЗ України проводить перевірку діяльності профільних установ охорони здоров’я та організації лікувально-профілактичної допомоги населенню в окремих адміністративних областях держави.

Про внесок вчених інституту в діагностику, лікування і профілактику внутрішніх хвороб свідчать видані 87 монографій, 70 збірників наукових праць, матеріалів науково-практичних конференцій, брошур, 125 методичних рекомендацій, понад 1,9 тисячі журнальних статей у наукових виданнях, 279 авторських свідоцтв, патентів України та Російської Федерації.

Наукова робота колективу Інституту і окремих співробітників неодноразово відзначена нагородами (як загальнодержавними, так і нагородами НАН та НАМН України), у тому числі:

  • преміями – академічною премією з клінічної медицини НАМН України (Л.Т. Мала, Ю.Г. Горб та співавт., 1995 р.), премією НАН України ім. М.Д. Стражеска (Мала Л.Т., Макаревич Т.Ю. та інші, 1998 р.), премією Президії НАМН України (Волков В.І., 1999, 2000 рр.), Державною премією України в галузі науки і техніки за цикл наукових фундаментальних праць з кардіології (Л.Т. Мала, 2003 р.), премією Кабінету Міністрів України (Рябуха В.В., 2007 р.).
  • дипломами і грамотами: дипломом НАМН України за найкращу науково-дослідницьку роботу (Мала Л.Т., Серік С.А., Ченчик Т.О., 2000 р.; Рудик Ю.С. та інші, 2003 р.; Волков В.І. та інші, 2005 р.; Бабак О.Я. та інші, 2006 р.), Почесною грамотою Президії НАМН України за значний внесок у наукову і науково-організаційну діяльність (Бабак О.Я., Фадєєнко Г.Д., 2007 р.).

Інститут був одним з ініціаторів створення в Україні Національної програми профілактики та лікування артеріальної гіпертензії і проводив велику роботу щодо її реалізації в Північно-східному регіоні, брав участь в реалізації державних програм «Цукровий діабет», «Здоров’я нації», «Національної програми запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 рр.».

Інститут є клінічною базою Державного фармакологічного центру МОЗ України. Вперше в Україні проведені дослідження біоеквівалентності вітчизняних лікарських засобів. Впроваджена система фармакологічного нагляду в Північно-східному регіоні України. Інститут щільно співпрацює з Департаментом організації медичної допомоги МОЗ України, Державним Фармакологічним Центром МОЗ України, його експертними групами, Центром побічної дії лікарських препаратів.

При Державній установі «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України» працює проблемна комісія «Терапія», якою виконується робота з експертизи нововведень, науково-дослідних робіт, докторських та кандидатських дисертацій, що плануються.

В Інституті видаються 2 фахових видання: «Український терапевтичний журнал» та журнал «Сучасна гастроентерологія», є наукова бібліотека з електронним каталогом із використанням автоматизованої інформаційно-бібліографічної системи «МАRС», Web-сторінка Інституту, регулярно проводяться Internet-сесії з міжнародною участю в режимі on-line, створено музей Інституту.

Протягом існування в Інституті проводиться підготовка кадрів вищої кваліфікації з терапії – виконано 31 докторська і 155 кандидатських дисертацій, в тому числі підготовлено 37 кандидатів і 8 докторів медичних наук для держав дальнього та ближнього зарубіжжя.

Унікальність Інституту полягає в тому, що він є єдиною в Північно-Східному регіоні України установою, яка забезпечує можливість інтегральної оцінки стану здоров’я при поліморбідній патології. Щорічно в клініці інституту проходять обстеження, лікування та реабілітацію більш ніж 5900 хворих, понад 50 тисяч пацієнтів одержують консультації і рекомендації. Висококваліфіковані спеціалісти і високотехнологічне оснащення, поєднання всебічного обстеження і можливості надання спеціалізованої медичної допомоги різної терапевтичної спрямованості – кардіологічної, гастроентерологічної, пульмонологічної, нефрологічної, дозволяє вирішувати найважливішу задачу терапії – лікування організму хворої людини в цілому.

Своєрідними “родзинками” інституту, як і раніше, залишаються зимовий сад і музей. Музей, присвячений розвитку терапії в м. Харкові й історії діяльності установи, створений в інституті у 1996 році. Експозиції музею яскраво свідчать про стрімкий біг часу, нагадують, що сьогодення швидко стає історією і налаштовують на невідкладну дію “тут і зараз”.

Зимовиий сад інституту

Назад